АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА У СПРАВІ ПРО ПОДІЛ НАБУТОГО МАЙНА У ШЛЮБІ З ПРИВОДУ ЗАСТОСУВАННЯ СТРОКІВ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ

ЗРАЗОК АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ У СПРАВІ ПРО ПОДІЛ СПІЛЬНОГО МАЙНА ПОДРУЖЖЯ З ПРИВОДУ НЕПРАВИЛЬНОГО ЗАСТОСУВАННЯ СТРОКІВ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ

У ДАНІЙ АПЕЛЯЦІЙНІЙ СКАРЗІ ОСКАРЖУЄТЬСЯ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, В ЯКОМУ СУД ЗАСТОСУВАВ СТРОКИ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ ХОЧА НА ДУМКУ ПОЗИВАЧА ВІН НЕ МАВ ПРАВА ЇЇ ЗАСТОСОВУВАТИ. ОБҐРУНТОВАНО НЕНАЛЕЖНЕ ЗАСТОСУВАННЯ СТРОКІВ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ ПО СІМЕЙНОМУ ПРАВУ

СУДОВА ПРАКТИКА ПО СІМЕЙНОМУ ПРАВУ

ПОЗОВНІ ЗАЯВИ ПО СІМЕЙНОМУ ПРАВУ

Київський апеляційний суд

Позивач (апелянт):

в особі представника:

Відповідач1:

Відповідач2:

Третя особа:

в особі законного представника

ПІБ,

0000 р.н., зареєстрована за адресою: 00000, м. __________, пр-

т. __________, буд. ___, кв.___, реєстраційний номер облікової картки платника податків __________,

тел. __________, адреса електронної пошти __________,

адвоката ПІБ

00000, м. __________, вул. __________, к.___, реєстраційний номер облікової картки платника податків __________, тел. __________, адреса електронної пошти: __________

ПІБ,

0000 р.н., зареєстрований за адресою: 00000, м. __________, пр-т. __________, буд. ___, кв.___, реєстраційний номер облікової картки платника податків __________, тел. __________, адреса електронної пошти __________

ПІБ,

0000р.н., зареєстрована за адресою: 00000, м. __________, вул. __________, буд. ___, кв.___, реєстраційний номер

облікової картки платника податків __________, тел. __________, адреса електронної пошти невідома.

ПІБ,

0000 р.н., зареєстрований за адресою: 00000, м. __________, вул. __________, буд. ___, кв.___, реєстраційний номер

облікової картки платника податків відсутній, номери засобів зв’язку та адреса електронної пошти відсутні.

ПІБ

0000 р.н., зареєстрована за адресою: 00000, м. __________, вул. __________, буд. ___, кв.___, реєстраційний номер

облікової картки платника податків __________, тел. __________, адреса електронної пошти невідома

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 липня

2024 року по справі №__________

22 липня 2024 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області було

оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №__________, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог Грицай Ольги Василівни (далі – Позивач) до ПІБ (далі – Відповідач1), ПІБ (далі – Відповідач2), третя особа малолітній ПІБ, в особі законного представника ПІБ про визнання будинку та земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на ½ частку у

нерухомому майні.

02 серпня 2022 р. Позивачу на електронну пошту __________ надійшов

повний текст рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22

липня 2023р. по справі №__________ (копія довідки додається). Позивач вважає, що вказане рішення ухвалено судом першої інстанції з порушеннями норм матеріального права, а викладені в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи, а тому таке рішення підлягає скасуванню.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції:

позивач ПІБ, 0000 року народження, з 00 березня 0000 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ПІБ, 000 року народження. Від шлюбу у подружжя народився син, відповідач1 у справі, ПІБ, 0000 року народження. Шлюб між ПІБ та ПІБ було розірвано за рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 00 вересня 0000 року, ухваленим у справі №__________ за позовом ПІБ до ПІБ, яке набрало законної сили 00.00.0000 року.

13 березня ПІБ зареєстрував шлюб з відповідачкою2 у справі ПІБ, 0000 року народження. Від шлюбу з відповідачкою ПІБ у подружжя народився син, третя особа у

справі, ПІБ, 0000 року народження. 00 серпня 0000 р. ПІБ помер.

Після смерті ПІБ відкрилася спадщина. Спадкоємцями першої черги за законом, які прийняли спадщину є: його син від першого шлюбу з позивачкою ПІБ, відповідач1 у справі, дружина ПІБ, відповідач2 у справі, та малолітній син від другого шлюбу ПІБ, третя особа у справі.

Спадкова справа за померлим ПІБ відкрита приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ПІБ за №__________. До складу спадщини увійшло наступне нерухоме майно: садовий будинок (спірний), розташований за адресою: Київська область, Бориспільський район, с/р Вишеньківська (на даний час Золочівська ОТГ), СТ «Острів», вул. __________, буд.___, який зареєстрований за померлим на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно №__________ від 00.00.0000 року, виданого на підставі рішення виконавчого

комітету Вишеньківської сільської ради від 00.00.0000 №___; та дві земельні ділянки, одна з яких площею 0,060 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташована на території Бориспільського району, Вишеньківська сільська рада, СТ «Острів», та друга (спірна) земельна ділянка площею 0,12 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташована території садівничого товариства «Острів», Бориспільського району, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серія ІІ-КВ № __________, виданим 00.00.0000 року на підставі рішення Вишеньківської сільської ради від 00.00.0000 року №___.

Спірна земельні ділянка, на якій побудований спірний садовий будинок, площею

0,12 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташована території

садівничого товариства «Острів», Бориспільського району, була набута ПІБ у

період перебування у шлюбі з позивачкою, на підставі рішення органу місцевого

самоврядування. у порядку її приватизації.

Згідно з даними інвентаризаційної справи на садовий будинок Київська область,

Бориспільський район, с/р Вишеньківська (на даний час Золочівська ОТГ), СТ «Острів»,

вул. __________, буд.___, інвентаризація вказаного садового будинку була проведена

00.00.0000 та згідно з проведеним описом конструктивних елементів будинку та

господарських споруд, зазначено, що на земельній ділянці побудовано: садовий будинок (2004) АІІ, льох Ж загальна площа 170,6 кв.м., сарай Б, літній душ В, теплиця Г, убиральня Д, баня Е, колонка питна К, яма вигрібна Л, огорожа №1. Усі надвірні споруди також 2004 року забудови. Відповідна інформація також зазначена у Технічному паспорті на садовий будинок та у Свідоцтві про право власності на нерухоме майно.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що спірний садовий будинок, що

розташований за адресою: Київська область, Бориспільський район, с/р Вишеньківська (на даний час Золочівська ОТГ), СТ «Острів», вул. __________, буд.___ , є спільним майном подружжя позивачки ПІБ та померлого спадкодавця ПІБ.

Разом із з цим, спірна земельна ділянка площею 0,12 га, на які розташований

садовий будинок, не може визнаватися спільним майном подружжя, оскільки є приватною власністю померлого ПІБ, як така, що набута ним безоплатно у порядку

приватизації.

Водночас, враховуючи, що позивачці було відомо, що садовий будинок після

розірвання шлюбу 00.00.0000 її колишній чоловік ПІБ зареєстрував на себе,

оскільки документи, які підтверджували цю обставину, знаходилися у позивача, суд

першої інстанції прийшов до висновку про те, що право позивача було порушено з

моменту видачі Свідоцтва про право власності на садовий будинок та його подальшої

реєстрації 00.00.0000.

На підставі вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що у

задоволенні позовних вимог про визнання спірного садового будинку спільною сумісною власністю ПІБ та ПІБ, а також про визнання за позивачем права власності

на 1/2 частину садового будинку, - слід відмовити з підстав пропуску строку позовної

давності, заяву про застосування якого було подано представником відповідача2.

Однак, такий висновок суду першої інстанції суперечить фактичним обставинам

справи та нормам Цивільного кодексу України, а саме:

1. Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику

застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання

шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня

2007р. № 11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати

обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення

господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною

власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно

до частин 2,3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно

із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від

того, на ім’я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами,

якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі

й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба,

засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери,

паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному

кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов’язальними

правовідносинами, тощо.

Однак, судом першої інстанції вказаної вимоги дотримано не було, оскільки на час

розірвання шлюбу 00.00.0000 р. у власності подружжя ПІБ та ПІБ., окрім

спірного садового будинку та земельної ділянки перебували:

- автомобіль Honda CRV, днз __________, зареєстрований 00.00.0000 р. на

ПІБ (свідоцтво про реєстрацію ТЗ у відповідача1)

- автомобіль Skoda Fabia, днз __________, зареєстрований 00.00.0000 р. на

ПІБ (свідоцтво про реєстрацію ТЗ у позивача)

- автомобіль Mitsubishi L200, днз __________, 00.00.0000 р. на ПІБ

(свідоцтво про реєстрацію ТЗ у відповідача2). Копії документів додаються

разом із клопотання про приєднання доказів.

- корпоративні права на 51% у Статутному капіталі ТОВ «__________» (код

ЄДРПОУ __________), активи якого на момент розірвання шлюбу перевищували суму 1 000 000 доларів США. (роздруківка інформації щодо юридичної особи додається разом із клопотанням про приєднання доказів).

Окрім того, у користуванні подружжя перебувала квартира за адресою: м. __________, пр-т. __________ (зараз __________), кв.___, яка належить до державного житлового фонду (неприватизована).

На момент смерті ПІБ 00 серпня 0000 р., тобто через 12 років після

розірвання шлюбу:

- автомобіль Mitsubishi L200, днз __________ перебував у користуванні ПІБ, автомобіль Skoda Fabia, днз __________ перебував у користуванні ПІБ (позивачки), автомобіль Honda CRV, днз __________ перебував у користуванні ПІБ (відповідач1);

- ПІБ працював директором ТОВ «__________»;

- зареєстрованими, тобто такими, що мають право проживання у квартирі державного

житлового фонду за адресою: м. __________, пр-т. __________ (зараз __________),

кв.101 були Грицай В.І., Грицай О.В., Грицай М.С.

- оригінали правоустановчих документів на садовий будинок за адресою Київська область, Бориспільський район, с/р Вишеньківська (на даний час Золочівська ОТГ), СТ «Острів», вул. __________, буд.___ та земельну ділянку на якій він розташований, комплект ключів від дому також були у позивачки.

00.00.0000 р. ПІБ було видано довіреність на ім’я ПІБ, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ПІБ строком на

10 років до 00.00.0000 р. (копія додається разом із клопотання про приєднання доказів)

Зі змісту вказаної довіреності вбачається, що ПІБ уповноважує ПІБ на вчинення правочинів щодо розпорядження земельною ділянкою, яка розташована на території Садового товариства «Острів», Бориспільського району Київської області, а також нерухомим майном, яке розташоване на вказаній земельній ділянці від його імені.

Після розірвання шлюбу 00.00.0000 р. вказана довіреність ПІБ відізвана не була.

В подальшому позивачка продовжувала користуватись садовим за адресою Київська область, Бориспільський район, с/р Вишеньківська (на даний час Золочівська ОТГ), СТ «Острів», вул. __________, буд.___, що не заперечували сторони по справі та підтвердили свідки допитані судом.

У 2017 році у позивачки стан здоров’я погіршився через загострення церебро-васкулярної хвороби (копії медичних документів додаються разом із клопотання про приєднання доказів), їй було важко пересуватись навіть у квартирі, в зв’язку із чим вона з власної волі перестала користуватись садовим будинком.

Вказані обставини свідчать, що між колишнім подружжям ПІБ та ПІБ було досягнуто згоди щодо користування майном, яке було набуто ними під час шлюбу і спорів стосовно його користуванням, в т.ч. садовим будинком та земельною ділянкою на якій він розташований, не було.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано

його початок.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

У частині другій пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Отже, початком перебігу позовної давності встановлено день, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності (постанова Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15, постанова Верховного Суду від 06.11.2019 р. по справі №203/304/17). Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо заперечення ПІБ права власності ПІБ на спільний садовий будинок, як відсутні і докази перешкоджання користування ПІБ спільним майном з боку ПІБ, висновок суду першої інстанції про початок перебігу для позивача строку позовної давності з 20.10.2010 р. суперечить обставинам справи.

2. Неможливо також погодитись з висновком суду першої інстанції, що реєстрація 20.10.2010 р. ПІБ права власності на садовий будинок за адресою: Київська область, Бориспільський район, с/р Вишеньківська (на даний час Золочівська ОТГ), СТ «Острів», вул. __________, буд.___ на власне ім’я, свідчить про порушення права власності позивача.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічні положення передбачені частиною третьою ст.368 ЦК України, яка передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом Ст. 68 СК України встановлено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до частини четвертої ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Так відповідно до правової позиції Верховного суду, викладеній в постанові від 27 січня 2020 р. у справі №442/8047/16-ц, сам по собі факт реєстрації спірного нерухомого майна на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі. Майно і в цьому разі є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові та дружині в рівних частках з моменту його придбання.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції, що сам факт реєстрації права власності на садовий будинок збудований під час шлюбу за ПІБ, без позбавлення права ПІБ користування ним, свідчить про порушення її права власності на частку у спільному сумісному майні подружжя, суперечить наведеним вище положенням СК України та правовій позиції Верховного суду щодо застосування подібних норм права.

Також слід звернути увагу на той факт, що після реєстрації права власності на садовий будинок за ПІБ, він передав колишній дружині (позивачці) оригінали правоустановчих документів на будинок, а також в неї була нотаріальна посвідчена довіреність від ПІБ на право розпоряджатись майном, в т.ч. нерухомим.

Враховуючи вказані обставини, в разі наявності спору щодо права власності на садовий будинок, між позивачкою та колишнім чоловіком, остання мала фактичну можливість розпорядитись (відчужити) спільне нерухоме майно. Водночас, як вже зазначалось, оскільки спору щодо права власності між колишнім подружжям ПІБ та ПІБ не було, то відповідно ПІБ не відчужувала спільний садовий будинок.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення за захистом права на частку у спільному майні є необґрунтованим та суперечить положенням ст.261 ЦК України, що є підставою для скасування рішення в цій частині та ухвалення нового рішення.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Враховуючи, що повний текст рішення суду першої інстанції позивач отримала 02 серпня 2024 р., а апеляційний скарга подана 22 серпня 2024 р., то позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, керуючись ст.ст.43, 351,352,354-356 ЦПК України,

прошу суд:

1. Поновити строк на апеляційне оскарження рішення Бориспільського міськрайонного суду м. Києва від 22 липня 2024 року по справі №__________.

2. Скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду м. Києва від 22 липня 2024 року по справі №__________ в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПІБ про визнання за нею права власності на ½ частку садового будинку за адресою Київська область, Бориспільський район, сільська рада Вишеньківська (на даний час Золочівська об’єднана територіальна громада), Садове товариство «Острів», вул. __________, буд.___.

3. Ухвалити нове рішення, яким визнати за ПІБ право власності на ½ частку садового будинку за адресою Київська область, Бориспільський район, сільська рада Вишеньківська (на даний час Золочівська об’єднана територіальна громада), Садове товариство «Острів», вул. __________, буд.___.

Додаток:

1. Копія апеляційної скарги з додатками відповідно до кількості учасників справи.

2. Докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду

першої інстанції.

3. Клопотання про приєднання доказів.

4. Ордер від 00.00.0000 р.

5. Докази сплати судового збору.

Представник ПІБ (Позивача),                                                адвокат ПІБ